Юркеш

До чого ж інколи приємно дізнаватися, що ти абсолютно нічого не знаєш про людину – а гадав же, що знаєш, чого чекати, і що ніколи вже вона тебе не здивує... Тим більше приємно, коли людина радикально змінюється не просто, а в напрямку, який видається вірним і тобі. Саме таким чином змінився і порадував лідер гурту "Юркеш", Юрко Юрченко. Був колись юний і довірливий, співав пісень солодких – тепер згадувати про те не любить.

"Юркеш" – явище, яке не має нічого спільного з поміркованою поп-музикою, хай би якою їстівною. Якщо існує в світі такий стиль, як доброзичливий, усміхнений панк – то це саме той випадок. Принаймні, ідейна основа. Бо в самій музиці елементів намішано: зрозуміло ж, панк, плюс мінімалізм, ска, симфонічний рок, блюз, хардкор, і вся ця кухня щиро заправлена фольком чи не у всіх можливих проявах. Плюс – є речі, які визначити просто неможливо. Суміш – супер, багата і смачна.

Окремої уваги заслуговують тексти – як на мене, гарні зразки справжнього, розумного стьобу. Тобто, є і з чого посміятись, і над чим поміркувати – "Юркеш" і тут одразу привернув увагу, виділив себе з-поміж інших. Словом, гарний початок – гурт зумів з першої спроби поставити себе і осторонь (відносно загалу), і в центрі (а це вже стосується цікавості ). Дійсно добре. (рецензія Антон Йожик Лейба)